Вечер ранний, вечер чудный,
За окном святая благодать.
Осень позолоту сбросив,
Зиму ждет, ее все не видать.
Тихо лист опавший шепчет,
Под ногами желудь захрустит.
Песней увядания скрежещет,
И похоже, что природа тихо спит.
Птицы затихают в ожидании,
Выпустив из гнезд своих птенцов.
И не слышно уже утром ранним,
Беззаботный звон их голосов.
Замерла природа в межсезонье,
Жизнь, казалось, больше не бурлит.
И уже пороша утром ранним,
На тропинках трепетно лежит.
И прохожий зыбко ежась,
Ускоряет темп ходьбы.
В окнах сумерки с подсветкой,
Зажигают огоньки.
Пробегает пес бродячий,
Подыскать себе ночлег.
И свернувшийся в калачик,
Дрогнет кот учуяв скорый снег.
Ель свысока равнодушно,
Видит эту суету.
Не по чем ей межсезонье,
Круглый год она в соку.
Катерина Пушкарьова,
ХЕРСОН Україна
Член евангельской церкви Христиан г.Херсона с 2001 года.
Прочитано 6349 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.